###Петро Слободян: Залишитися у Прем’єр-лізі Оболоні буде непросто ###

На жаль, «Оболоні» не звикати вести боротьбу за збереження прописки у Прем’єр-лізі і зараз ситуація у команди далеко не з найкращих. «Пивоварам» необхідно докласти чимало зусиль, аби залишити зону вильоту та знову не опинитися у першій лізі. Для цього у оболонців залишилося трохи менше половини чемпіонату і тому вони мають з максимальною відповідальністю підходити до кожного матчу.

Своїми думками з приводу нинішнього положення киян поділився екс-наставник «Оболоні» Петро Слободян, з яким команда у сезоні 2003-2004 р.р. досягла найвищих результатів у чемпіонаті Україні.

- «Оболонь» наразі переживає не найкращі часи. Які, на ваш погляд, можуть бути причини невдач «пивоварів»?

- Вірно визначити причини можна, якщо аналізувати ті процеси, які проходять усередині команди. Тут є безліч важливих нюансів, зокрема, багато чого залежить від психологічного клімату. Десь не вистачило везіння, десь не обійшлося без суддівських помилок. Звісно, ззовні важко робити якісь висновки. Але, безумовно, дається взнаки те, що «Оболонь» залишили Путраш, Худзік, Лозінський, Кутас, Рибка… Тобто з команди пішов ряд гравців, які були кістяком основного складу. Навіть якщо брати попередній сезон, то відняти 10 очок зароблених у матчах з «Динамо» та «Шахтарем» і команда опинилася б у зоні вильоту.

Знову зазначу, що нам невідомо, що відбувається у команді. «Оболонь» не виграє вже 19 матчів у чемпіонаті, і напевно, це не найкращим чином впливає на психологічний стан футболістів.

- Чи можна проводити якісь паралелі з сезоном 2004/2005 років, коли «Оболонь» вилетіла до першої ліги?

- Напередодні того чемпіонату «Оболонь» також досягла непоганих результатів, а саме посіла шосте місце за підсумками змагань. Тоді через ДТП команда на деякий час втратила кращого бомбардира команди В’ячеслава Терещенко та Дмитра Каряку, також пішов до «Чорноморця» Лев Сергєєв… Все це були гравці основного складу «Оболоні». А на їх місце нікого знайти не вдалося. На жаль, у клуба обмежені можливості, мова навіть не йде про те, щоб конкурувати з «Динамо» чи «Шахтарем». Взяти хоча б «Таврію», в якій відбулися кардинальні зміни і зараз сімферопольці будують грандіозні плани на майбутнє. «Оболонь» же дійсно виробнича структура і немає великих можливостей і через це страждає тренерський штаб.

- На ваш погляд, чи сильно змінився чемпіонат з того часу, як ви очолювали «пивоварів»?

- Зміни, безумовно, відбуваються. Але вони не завжди такі, які хотілося б бачити і на це є багато причин. Тут я кажу не тільки про чемпіонат, а про розвиток футболу загалом, зокрема, дитячого. Якщо говорити про Прем’єр-лігу, то приємно, що «Металіст» підтягнувся до наших грандів. Також певними успіхами можуть похизуватися «Дніпро», «Карпати», «Таврія», «Ворскла»… і це також добре. До того ж більше стало футболу на телебаченні, з’явилися нові програми на яких експерти проводять аналіз гри та суддівства. Раніше все було більш закритим. Рефері міг відпрацювати матч, м’яко кажучи, не професійно, але про це практично нічого не говорили. Не можна не відмітити і те, що тепер показують по телебаченню більше матчів як в Україні, так і за її межами. Отже вітчизняний футбол стає ще цікавішим.

- Але ви сказали, що не всі зміни, так би мовити, на краще…

- Ми ж дивимося матчі чемпіонату та виступи наших команд у єврокубках крізь призму підготовки до Євро-2012. Всі хочуть бачити перемоги українських клубів у Лізі Чемпіонів та Лізі Європи, але ще більше вболівальники чекають від збірної України. Давайте подивимося, хто у наших командах грає на провідних ролях. Далеко не завжди це українці. На чемпіонат Європи вже вийшли Англія, Німеччина, Голландія… всі бачили, який футбол вони показують, але мало хто може сказати, що нам з ними робити. Нещодавно «Шахтар» зустрічався з «Зенітом», де половина гравців – росіяни. І що вони творили з донецькими бразильцями, яки визначають гру «гірників»? Їх просто «зламали». І це при тому, що навіть Кержакова, та ще декого, не було.

У нас футбол захопили легіонери і де тепер рости нашим футболістам? Так, ми ростемо, але дуже повільно.

- Тим не менш, «Оболонь» не змінює своєї політики та розраховує виключно на українських футболістів.

- Звичайно, і це добре. Але хочеться, щоб це приносило результат. Мене багато чого пов’язує з цією командою, зокрема, там грав мій син. Я і зараз при нагоді обов’язково відвідую матчі «Оболоні». Свого часу навіть їздив з дітьми на турніри, звідки ми поверталися з перемогами. Тому, звісно, я переживаю за команду і бажаю їй успіхів. Але коли дивлюся у турнірну таблицю, то там всього п’ять очок, далі йде «Олександрія», «Зоря» і «Карпати», у яких 11, 12 та 14 залікових пунктів відповідно. Поки що я не бачу, де набирати очки, щоб ліквідувати цей розрив.

- Якщо не дивитися на результат, то яке враження у вас залишає гра «Оболоні»?

- Давайте згадаємо, наприклад, матч з «Чорноморцем». Це ж одна з тих команд, з якими ми можемо грати і досягати позитивного результату. А у підсумку маємо поразку. Після матчу виступав Роман Григорчук і він сказав, що хоч вони і взяли три очки, проте, на його думку, гра була ніяка. Мені не вдалося подивитися всі матчі команди у чемпіонаті, але у тих що я бачив, «Оболонь» не продемонструвала те, за рахунок чого вона може здобути перемогу.

Ось у матчі з «Шахтарем» на поле у складі киян вперше вийшли троє молодих футболістів. Молодіжний склад «Оболоні» у першості наразі ділить з «Іллічівцем» третє місце і я сподіваюся, що власні вихованці допоможуть команді.

- Думка, що команді не вистачає кваліфікованого нападника хибна?

- Зараз футбол вже інший. Якщо взяти правого захисника у «Барселоні». Скільки він забиває і віддає гольових передач? Щоб розпочати атаку треба відібрати м’яч, і це повинна робити вся команда. І у нападі також діє не один гравець, а вся команда. Ясно, що є кілька окремих футболістів, які вміють забивати. Але якщо взяти на сьогоднішній день «Оболонь», то найбільш небезпечний Ігор Пластун. Можна зробити висновок, що група гравців атаки не виконує своєї функції, теж саме стосується і оборони, адже команда забила шість м’ячів, а пропустила 26.

- При цьому сім поразок з 11-ти «Оболонь» зазнала поступившись супернику різницею у один м’яч.

- Це доводить, що хлопці виходили на поле і кожного разу билися за результат та проявляли характер, а не просто відбували свій номер. Інша справа, що не виходило.

- Як зараз можна оцінити шанси «Оболоні» залишитися у Прем’єр-лізі?

- Особисто я дуже хотів би цього. Тим паче, що у команди є новий стадіон, на який постійно ходять вболівальники. Коли я приходжу на «Оболонь Арену», то бачу свято футболу. Коли «Оболонь» обіграла «Динамо» та «Шахтар», то народ почав взагалі переповнювати трибуни. Бажання бачити команду у Прем’єр-лізі я маю, але як спеціаліст дивлюся на ситуацію і не бачу, за рахунок чого це можна зробити. У цьому році залишилося чотири тури, де брати очки – не знаю. Весною буде ще 10 турів, але це буде потім. Можливо взимку візьмуть багато нових футболістів і тоді з’явиться можливість більш конкретно про щось говорити. Зараз я бачу певну перспективу команди, тому що у «Оболоні» дуже багато молодих та амбіціозних гравців. Я навіть ходив на деякі матчі молодіжного складу і бачив їх у грі, але все це перспектива.

Якщо до зимової перерви не перейти рубіж у хоча б 10 очок, то я не знаю, як можна буде залишитися у Прем’єр-лізі. «Таврія» хоче виступати у Лізі Європи, команду з такими амбіціями обіграти завжди непросто. Такі самі завдання має і «Ворскла», до того ж з полтавчанами доведеться грати на виїзді. Про «Динамо» можна навіть не казати. Залишається ще «Зоря», виграти у якої також нелегко.

Шанс завжди є і тому слід боротися до останнього. Але зараз шанси невеликі. Повторюся, я б дуже хотів, щоб «Оболонь» залишилася у Прем’єр-лізі. Зараз, як і у часи, коли займався тренерською роботою, я завжди беру турнірну таблицю та календар і аналізую, де можна взяти очки. Можливо, зараз щось дасть зміна тренера. Це ж футбол і тут важлива кожна дрібниця.

На жаль, не вийшло взяти очки із «Шахтарем», не легше це буде зробити і у матчі з «Динамо», хоча з командами, що виступають у єврокубках, вигідно зараз грати. Вони багато сил віддають на міжнародних змаганнях і як би не налаштовувалися на «Оболонь», здобути перемогу у чемпіонаті важко. Навіть «Ворскла», яка вже не вийде до наступного етапу Ліги Європи, заявляє, що буле грати виключно на перемогу. Тому я не бачу причин, чому б не забрати залікові пункти у того ж «Динамо» чи «Ворскли». Я у це вірю і бажаю «Оболоні» вибратися з цієї ями. Хочеться побажати успіху Василю Рацу та Сергію Конюшенко, який спочатку у мене грав, а потім став моїм помічником. Так само не можу не згадати В’ячеслава Нівінського, Олега Мазуренко, Віталія Кобзаря… все це прекрасні та талановиті хлопці. Все це та група футболістів, які свого часу визначала гру «Оболоні» та досягли найвищих результатів з цією командою. Треба розуміти, що якщо вилетіти до першої ліги, то там можна знову довго колупатися. Дуже хочеться, щоб оболонцям пощастило і вони зберегли своє місце у Прем’єр-лізі.

- Ви сказали, що відвідали декілька матчів молодіжного складу «Оболоні». Яке враження залишила ця команда?

- Набагато більше значення має, як вони проявлять себе у першій команді. Правильне рішення випустити молодих футболістів у матчі з «Шахтарем», звісно, ніколи не треба випускати весь склад таких виконавців, яка б талановита ця молодь не була. Завжди треба тих, хто вже дозріли. Комусь вистачає два дні, а комусь треба два роки. До того ж саме сплав молоді та досвіду і дає результат, про це також не слід забувати. Якби добре молодіжний склад не виступав у першості, він не буде так само успішно виступати у чемпіонаті, адже це зовсім інший рівень. Саме тому треба, щоб з молоддю на поле виходило декілька досвідчених футболістів. Вони можуть об’єднати команду і бути лідерами, вчителями та капітанами на полі і поза ним. Така модель і може принести «Оболоні» бажаний результат. Окрім цього важливо, щоб талановита молодь не розбіглася. Втримати їх також непросте завдання.