###Підсумки першої частини сезону 2009/2010. Оболонь ###
За останні роки помітно зріс розрив у класі між командами першої ліги та представниками елітного дивізіону чемпіонату України. Після успішного повернення «Карпат» та «Зорі» в сезоні 2006/2007 більшість новачків вищої ліги чи Прем’єр-ліги вели боротьбу за виживання. Маріупольський «Іллічівець» зміг зберегти місце під сонцем. А «Закарпаття», «Нафтовик» та «Львів» були змушенні одразу ж повертатися до першої ліги. І хоча висновки робити ще зарано, цього року один з новачків, а саме столична «Оболонь», має всі шанси закріпитися серед найсильніших вітчизняних команд.
Минулого літа команду з північного району столиці очолив Юрій Максимов і одразу зробив те, що не вдавалося зробити протягом трьох років Богдану Блавацькому та Петру Слободяну, – вивів команду до Прем’єр-ліги. Молодому наставнику дістався цілком боєздатний колектив, якому зовсім трошки не вистачало до успіху, і він зумів це «трошки» знайти. Зокрема дуже велике значення мала поява в команді півзахисника Сергія Рожка та захисника Сергія Яворського. Також по новому розкрилися таланти інших гравців, особливо Валерія Куценка та Артема Мірошниченка.
Прем’єр-ліга висунула перед командою нові вимоги, зокрема і до комплектації складу. Завершив кар’єру гравця В’ячеслав Нівінський – колишній капітан і справжня легенда клубу нині допомагає своєму колишньому партнеру по центру захисту Сергію Конюшенку тренувати молодіжний склад- один з найталановитіших випускників клубної школи Костянтин Коваленко був відданий в оренду в білоцерківський «Арсенал»,- залишили склад клубу Роман Свінцицький та Олександр Морозов. Юрій Максимов неодноразово скаржився на обмеженість фінансових ресурсів клубу. Можливо саме тому до останнього дня підсилення команди особливо не вражало. Повернулися воротар Андрій Товт, півзахисники Андрій Конюшенко та Віктор Комльонок, а також форвард Олександр Іващенко. Деякій мірі поверненням можна назвати і прихід захисника Анатолія Кіцути, який починав в футбольній школі «Зміна». Тим несподіваністю виявилася поява в складі команди чотирьох орендованих динамівців – Миколи Морозюка, Дениса Бойка, Андрія Варанкова та Андрія Фартушняка. Трохи пізніше в складі команди з’явилися Рінар Валєев та Денис Васільев.
Декому з новачків вдалося значно підсилити гру команди. В першу чергу це стосується Рінара Валєєва. Колишній форвард/атакуючий півзахисник знайшов свою гру на позиції центрального півзахисника і в багатьох випадках його самовіддана гра дуже допомагала команді. Також вдало проявив себе Андрій Варанков. Білоруський форвард з п’ятьма голами став одним з найкращих бомбардирів команди, а його влучні постріли принесли несподівані перемоги над донецьким «Металургом» та харківським «Металістом». Особисто я більше очікував від Морозюка. Безумовно, Микола – один з найталановитіших молодих українських футболістів. Проте капітан молодіжної збірної в клубі не завжди демонстрував належний рівень самовіддачі, тому правий фланг команди виглядав набагато переконливіше, коли там діяв швидкий, роботящий та завжди активний Сергій Сибіряков, який був одним з лідерів команди в першій лізі. А найбільше питань викликає гра голкіпера Дениса Бойка. Хоча в деяких моментах молодий динамівець виручав команду (наприклад взятий пенальті в Харкові від Жажи Коельо), все ж таки він забагато помилявся. Наприклад невпевнена гра на виході коштувала голу від Генріха Мхітаряна, не були дуже складними дальні удари Василя Кобіна та Сергія Шевчука. Крім того Денис часто помиляється при введенні м’яча в гру і дуже рідко підказує захисникам, що призводить до позиційних помилок (наприклад варто згадати голи Романа Каракевича в грі з «Кривбасом»). Наявність в складі команди цілком кваліфікованих воротарів Андрія Товта та Артема Штанька викликає ще більший сумнів, стосовно місця Бойка в основі.
Серед інших гравців найбільше уваги слід приділити Валерію Куценку. Атакуючий півзахисник в першій лізі виконував ледь не всі стандарти команди і багато забивав. І хоча фірмовим ударом зі штрафного Валерій зумів засмутити лише голкіпера донецького «Металурга» Богдана Шуста, його передачі як з гри, так і зі стандартних положень завжди несли загрозу воротам суперника. В цілому, за в осінній частині чемпіонату за «Оболонь» зіграли такі футболісти:
Воротарі
|
Захисники
|
Півзахисники
|
Нападаючі
|
В першій лізі «Оболонь» зарекомендувала себе домашньою командою – в рідних стінах пивовари програвали вкрай рідко, зате часто втрачали очки в Бурштині чи Калініно. В такому ж ключі команда виступає і в Прем’єр-лізі. На полі нарешті добудованої «Оболонь-Арени» засмутити підопічних Юрія Максимова змогли лише харківський «Металіст» та давній суперник ще з першої ліги «Закарпаття», а от сенсаційні перемоги над «Дніпром» та донецьким «Металургом», а також феєричні 4:1 в грі вже з запорізьким «Металургом» прихильники біло-зелених пам’ятатимуть довго. Хоча останній результат міг бути і анульованим (точніше він і був анульованим, але потім поновлений). «Оболонь» опинилася в центрі скандалу пов’язаного з використанням препарату «неотон». Перед грою 9-го туру цей препарат був введений Івану Леню, Євгену Лозинському, Олександру Іващенку та Валерію Куценку, про що був зроблений відповідний запис в протоколі гри. Мутна історія, в ході якого компетентні органи довго не могли визначитися чи є цей препарат допінгом і яким чином його можна вводити спортсменам, а яким не можна тривала півтора місяці, і виявилося, що ніякого порушення антидопінгових норм лікарі «Оболоні» не зробили. Протягом цього часу чотири вказаних футболісти були дискваліфіковані, а «Оболонь» провела три поєдинки – поступилася на виїзді «Динамо» 1:2 (хоча виглядала дуже пристойно, а у арбітра гри Ореста Шмегельского були підстави не зараховувати обидва голи біло-синьої команди), переграла вдома «Таврію» 1:0 (цього разу претензії до арбітра Андрія Шандора були у кримчан) та поступилася на виїзді «Кривбасу» 2:3. В цей період Максимову через кадровий дефіцит довелося кидати в бій зовсім молодих футболістів – Руслана Рябого, Дмитра Карабаєва та Ігора Пластуна (хоча дев’ятнадцятирічний півзахисник в першій лізі досить часто грав за першу команду і навіть встиг двічі забити).
В той же час гра на виїзді приносила оболонцям багато розчарувань. І тут навіть важко сказати, що було більш прикрим – розгроми від «Арсеналу» (1:4), «Карпат» (0:5) та «Шахтаря» (0:4) чи вже загадані мінімальні поразки від «Динамо» та «Кривбаса», коли були реальні шанси здобути турнірні очки. До останнього моменту на рахунку «Оболоні» була лише одна перемога на виїзді – в Одесі. І вже після повернення дискваліфікованих гравців саме в виїзних іграх трапилися дві знакові події. Найбільшого галасу пивовари зчинили в Харкові, коли зіпсували «Металісту» свято з нагоди відкриття реконструйованого стадіону. Інша подія, яка залишилася менш помітною, трапилася у грі проти «Ворскли». Хоча кияни повернулися з Полтави з поразкою, Ігор Малиш на останніх хвилинах забив ювілейний сотий гол команди в вищих дивізіонах чемпіонату України. При цьому опорний півзахисник замкнув головою навіс Олега Мазуренка, який 7-го липня 2002 року і відкрив лік цим голам.
Юрій Максимов в інтерв’ю говорив, що в своїй тренерській діяльності керується досвідом, набутим про роботі з тренерами «Вердера», зокрема Томаса Шаафа. Команда з Бремена завжди славилася своєю безкомпромісністю, і, схоже, це відобразилося на результатах «Оболоні» - жодної нічиї за результатами осінньої частини чемпіонату. В більшості випадків, ігри за участі біло-зелених проходили в цікавій і непередбачуваній боротьбі. А саме за непередбачуваність футбол і здобув таку популярність. Здавалося, що «Оболоні» залишається тільки продовжувати в тому ж дусі і здобувати нових прихильників, але команда втратила свого наставника – Юрій Максимов погодився на пропозицію від «Кривбаса». І тепер над майбутнім команди з півночі столиці стоїть величезний знак питання.
