###Підсумки другої частини сезону 2011/2012. Оболонь ###
Ви самі все бачили чудес не буває.
Відіграти 4 очки за 10 матчів, які відділяли «Оболонь» від рятівного 14 місця в Прем’єр Лізі. Таке завдання стояло перед Сергієм Конюшенком на початку весняної частини чемпіонату. На перший погляд, завдання цілком реальне. Але якщо згадати результати в першому колі, в якому «пивовари» не зуміли здобути жодної перемоги і майже весь час провела на останньому місці, то виконання такого завдання перетворювалося якщо не на диво, то, хоча б на подвиг. І цей подвиг був дуже близько, але трохи не вистачило.
Кадрові зміни
В зимове трансферне вікно «Оболонь» залишили воротар Віталій Рева, захисники Олег Леонідов і Віталій Романюк, а також півзахисникСергій Барілко. Останні троє гравців особливо сліду в історії київської команди так і не залишили, грали і рідко, не витримуючи конкуренції на свої позиціях. Трохи частіше грав Рева, але досвідченому голкіперу постійно дошкуляли травми, і тому сторони вирішили припинити співпрацю.
На їх місце прийшли Костянтин Махновський («Легія» Варшава), Андрій Корнєв («Таврія» Сімферополь), Андрій Конюшенко (ФК «Полтава»), Андрій Гурський («Карпати» Львів), Ярослав Захаревич («Кривбас» Кривий Ріг) та Ігор Тістик («Карпати» Львів), а також повернувся з оренди з «Говерли-Закарпаття» Сергій Кучеренко.
Для голкіпера Костянтина Махновського це була друга спроба закріпитися в складі «Оболоні» . І якщо в минулому році він не відіграв жодного матчу програвши конкуренцію не лише Олександрові Рибці, а й молодому Ігорю Березовському, то цього разу Костянтин одразу став першим номером і не зіграв лише в одному поєдинку через моторошну травму – розсічення чола після удару в голову від дніпропетровця Матеуса. В більшості поєдинків відіграв дуже надійно і не раз рятував команду від здавалося неминучого голу. Проте були і неприємні моменти, як, наприклад, перший гол від донецького «Металурга».
Справжньою знахідкою став центральних захисник Андрій Гурський, в якого не повірили в «Карпатах». Він одразу став основним гравцем, а Сергій Конюшенко назвав його ключовою фігурою в обороні. Дійсно, тандем захисників Груський - Пластунвиглядав набагато переконливіше за всі варіанти оборони, які випробовували тренери киян восени. Крім того, Андрій встигав і в нападі, а його удари головою після стандартів принесли перемогу в рідних стінах над «Карпатами» і нічию в Дніпропетровську.
Непогано підсилив команду ветеран і ще один колишній гравець «Оболоні» (сезоні 2000/2001 він навіть був найкращим бомбардиром команди) Андрій Корнєв. Більшу частину ігрового часу провів на позиції правого півзахисника, а після одужання Вадима Сапая грав в опорній зоні. В цілому виглядав непогано, але час від часу вік давався в знаки і, як наслідок, неприємні помилки, як то невдало вибитий м’яч в грі з «Металістом» прямо на ногу Пшеничцних.
Трохи менше відіграв Андрій Конюшеко, який прийшов в «Оболонь» вже в третій раз, і виглядав трохи менш переконливо, але все ж таки досить корисно.
Гірше пішли справи у Кучеренка, який так і не зумів закріпитися в основі, та у Захаревича і Тістика, яким завадили травми.
В цілому поглинення складу вийшло досить серйозним, але от одна проблема так і залишилася невирішеною. В команді окрім Олександра Мандзюка, в якого розпочалися проблеми зі здоров’ям, не було забивних форвардів, а осінню частину «Оболонь» закінчувала взагалі з півзахисником Панасом на вістрі атаки, через травми ще трьох нападників – Юрія Яковенка, Ігоря Тимченка та Олександра Бондаренка. І в зимове трансферне вікно цю проблему вирішити так і не вдалося. Вже під кінець чемпіонату на правах вільного агента до складу киян перейшов бразилець Вільям РошаБатіста, відомий за виступами у складі «Карпат», що викликало досить великий розголос, як для команди рівня «Оболоні», яка відома як раз орієнтацією на українських гравців. Втім бразилець відіграв лише одну гру проти «Кривбаса» і виглядав важкувато і відмітився лише жовтою карткою, яка до того жозначала дискваліфікацію на наступну гру. Більше бразилець на полі не з’являвся, що Олександ Слободян в інтерв’ю пояснив травмою, а впідтрибунних приміщеннях «Оболонь-Арени» можна було почути, що його відправили на завод вантажити ящики. Також як вільний агент в складі команди з’явився Валерій Іващенко, який п’ять-сім років тому уособлював атакуючи міць пивоварів, але в свої 32 роки вже не зміг потягнути рівень Премєр Ліги і відіграв ще менше ніж Батіста.
До такої ситуації додалися ще й травми. Всю весняну Сергій Конюшенко не міг розраховувати на Григорія Баранця,який своїми голами приніс обидві перемоги команди восени. Ще з грудня в лазареті перебували правий захисник Вадим Сапай та форвард Ігор Тимченко, які лише в останніх турах почали виходити на поле але їх форма та фізичні кондиції були далекими від оптимальних. Особливо це стосується Тимченка, який виглядав вкрай слабо. Ще більш ускладнили ситуацію травми лідерів команди Сергія Сибірякова та Олександра Мандзюка, замінити яких по суті не було ким, тому доводилося кидати їх в бій не зовсім здоровими. Що теж мало відповідні наслідки. В цілому в другій частині чемпіонату в складі «Оболоні» грали такі футболісти:
| № | Гравець | матчі | голи | ЖК | ЧК |
|---|---|---|---|---|---|
| Воротарі | |||||
| 45 | Костянтин МАХНОВСЬКИЙ | 9 | -8 | 2 | 0 |
| 22 | Ігор БЕРЕЗОВСЬКИЙ | 2 | -2 | 0 | 0 |
| Захсиники | |||||
| 32 | Ігор ПЛАСТУН | 9 | 0 | 2 | 0 |
| 88 | ГУРСЬКИЙ Андрій | 9 | 2 | 4 | 0 |
| 77 | КОНЮШЕНКО Андрій | 7 | 0 | 2 | 0 |
| 5 | Ігор ІЛЬКІВ | 6 | 0 | 1 | 0 |
| 4 | Вадим САПАЙ | 6 | 0 | 2 | 0 |
| 16 | Антон ШЕНДРІК | 3 | 0 | 1 | 0 |
| Півзахисники | |||||
| 80 | Андрій КОРНЄВ | 8 | 0 | 1 | 1 |
| 8 | Сергій СІБІРЯКОВ | 5 | 0 | 0 | 0 |
| 28 | В`ячеслав ТУРЧАНОВ | 5 | 0 | 2 | 0 |
| 3 | Владислав ЛУПАШКО | 10 | 0 | 2 | 0 |
| 19 | Борис БАРАНЕЦЬ | 10 | 1 | 2 | 0 |
| 11 | Вадим ПАНАС | 8 | 0 | 0 | 0 |
| 15 | Валентин СЛЮСАР | 4 | 0 | 2 | 0 |
| 33 | Ярослав ЗАХАРЕВИЧ | 2 | 0 | 1 | 0 |
| 55 | Сергій КУЧЕРЕНКО | 3 | 0 | 0 | 0 |
| 37 | Ігор ТІСТИК | 1 | 0 | 0 | 0 |
| 81 | Іраклі МЕСХІЯ | 7 | 1 | 1 | 0 |
| 20 | Сергій МЯКУШКО | 2 | 0 | 0 | 0 |
| 36 | Валерій ІВАЩЕНКО | 1 | 0 | 0 | 0 |
| 21 | Антон ШЕВЧУК | ||||
| Нападаючі | |||||
| 10 | Олександр МАНДЗЮК | 6 | 3 | 1 | 0 |
| 17 | Юрій ЯКОВЕНКО | 6 | 0 | 0 | 0 |
| 30 | Ігор ТИМЧЕНКО | 5 | 0 | 0 | 0 |
| 99 | Вільям Роша БАТІСТА | 1 | 0 | 1 | 0 |
Цікаво також відмітити зміни в таборах конкурентів «Оболоні». «Зоря» взимку суттєво підсилилася і стрімко почала відриватися від зони вильоту і скоро гарантувала собі спокійне життя. Натомість дивні речі творилися в «Олександрії» та «Карпатах», які в зимову перерву змінили тренерів та пів складу і благополучно посипалися, і змушені були в черговий раз міняти наставника. І якщо ставка «Карпат» та клубну легенду Юрія Дячука-Ставицького зіграла, то у «Олександрії» не вийшло, по суті, нічого.
Турнірний шлях.
На весні «Оболонь» стартувала в Харкові і перед грою здавалося, що «Метіліст», який перед тим не помітив в 1/16 Ліги Європи австрійський «Зальцбург», легко змете аутсайдера. Проте прогнози не виправдалися – «Оболонь» надійно і стійко грала в захисті, а коли справа все ж таки доходила до ударів, то надійно на останньому рубежі діяв новачок Махновський, пробити якого вдалося лише на четвертій доданій хвилині. І враження від несподівано сильної гри не зіпсували розмови про декілька непризначених пенальті. А в наступному турі гра проти «Олександрії» вийшла блідою – «Оболонь» довго нічого не могла вдіяти в атаці, до того ж примудрилася пропустити абсолютно нелогічний гол і лише на останніх хвилинах завдяки фантастичному удару п’ятою Олександра Мандзюка зуміла зрівняти рахунок. Так сама завдяки удару Олександра в кінці гри вдалося вирвати перемогу у «Волині», яка тоді вже грала в дев’ятьох (обидва вилучення заробив все той же Мандзюк). Але в тій грі травму отримав капітан команди Сергій Сибіряков, а герой матчу Мандзюк заробив дискваліфікацію. В наступній грі проти «Металурга» кияни виглядали стомлено і слабо, а більш сильний суперник легко взяв свої три очки. Далі на «Оболонь» чекав прямий конкурент – львівські «Караптаи». Це була найкраща гра команди Сергія Конюшенка.
Суперник був переграний по всім статтям і рахунок 2:0 далеко не повно відображає перевагу «грифонів» над «левами». Ця перемога вперше в сезоні дозволила покинути зону вильоту але виявилася останньою. Спочатку не знайшлося жодних аргументів у грі проти «Арсенала», який легко і не вимушено переміг у дербі, а далі матчі «Оболоні» за виключенням поєдинку з «Дніпром», коли біло-зелені, граючи майже весь матч в більшості, на останніх секундах вирвали нічию, проходив за одним і тим же сценарієм. В першому таймі «Оболонь» намагалася атакувати, іноді маланепогані нагоди відкрити рахунок, але не виходило. В другому таймі команда підсідала, а посилити гру було ніким і це завершувалося або нульовою нічиєю (з «Кривбасом» та «Іллічівцем»),або супернику вдавалося відзначитися («Чорноморець»). І саме одного забитого м’яча в цих поєдинках не вистачило пивоварам, щоб обійти «Карпати». До останніх хвилин останнього матчу все було в руках «Оболоні», але не вистачило сил та майстерності. І як наслідок – як і в 2005 році команда на третьому році перебування в еліті опиняється на передостанньому місці. До речі цікавим виявилося порівняння даних підсумкових таблиць цих чемпіонатів. Сезон 2004/2005 «Оболонь» 4 перемоги, 9 нічиїх, 17 поразок, різниця забитих і пропущених 18-43, 21 очко, 15 місце. Сезон 2011/2012 «Оболонь» 4 перемоги, 9 нічиїх, 17 поразок, різниця забитих і пропущених 17-42, 21 очко, 15 місце. Лише одного забитого і одного пропущеного м’яча не вистачило для повторення результату семирічної давнини!!! Навряд чи тут є якийсь сакральний сенс, але не думаю, що буде просто знайти подібний збіг в історії футболу не лише в Україні.
Що далі?
Після вильоту в 2005 році лави «Оболоні» залиши майже всі футболісти основного складу, і в Першій Лізі грали або колишні резервісти, або новачки, яких до складу біло-зелених тоді прийшло чимало, разом з новим головним тренером. Тоді ім’я нового наставника (Богдана Блавацького) було оголошено майже одразу. Цього разу керівництво клубу відмовчується, сказавши лише перед останнім туром, що в команді є на підході група молодих гравців. Тому прогноз на майбутнє буде робитися виходячи лише з такої інформації.
Сергій Конюшенко не зміг втримати команду в Прем’єр Лізі, але чи його в тому втому вина? Він прийняв команду в майже безнадійній ситуації лише з 5 очками і зумів перетворити безнадійного аутсайдера на серйозного борця за виживання. І для досягнення цієї мети не вистачило лише одної перемоги, навіть одного влучного удару. Тому особисто в мене до Сергія Вікторовича немає жодних претензій, і видається цілком логічним продовження його роботи на посаді головного тренера «Оболоні».
Щодо гравців, то не бачу жодного сенсу утримувати гравців, які можуть розкритися в інших клубах (як це вже зробив Юрій Путраш). В першу чергу це стосується Ігоря Пластуна, якому цілком під силу заграти в будь-якій команді Прем’єр Ліги. Теж саме можна сказати і про Олександра Манзюка, Сергія Сибірякова, братів Баранців, Андрія Гурського, Костянтина Махновського, які хоч навряд чи зацікавлять «Шахтар» чи «Металіст» можуть суттєво підсилити більшість команд зсередини турнірної таблиці. Але крім них в складі «Оболоні» є достаня кількість гравців, які хоч і більшість сезону провели в молодіжному складі, мають за своїми плечима досвід виступів у Прем’єр Лізі і можуть стати дуже серйозною силою по міркам Першої Ліги. Ігор Березовський, Олексій Черемісін, Антон Шендрік, В’ячеслав Турчанов, Антон Шевчук, ІракліМесхія, Юрій Яковекно, Сергій Мякушко, Олександр Бондаренко, Олександр Толстяк – це ті футболісти, яким під силу вирішити завдання повернення «Оболоні» до еліти українського футболу. Але треба ще дочекатися рішень керівництва клубу.
